Ми молимося в церкві, молимося вдома… Знаємо багато молитов… Часто промовляємо їх, навіть не усвідомлюючи, що говоримо. Можливо, на початках, коли вчили ці молитви, то була свідомість, а потім, після постійного повторення, втратилася свідомість того, що промовляємо. Тому в молитві дуже важливий елемент «пережовування», усвідомлення кожного слова.
Погляньмо, на молитву «Отче Наш», яку ми найчастіше повторюємо, якої нас вчив Ісус Христос. У ній ми називаємо Бога-Отця — Отцем. Коли ми дійсно усвідомили, що Бог — наш Отець, а ми — Його діти, то також зрозуміли, що й та особа, яка, можливо, нам не дуже приємна, теж Його називає Отцем. Тож, у нас один Батько, а ми — браття чи сестри.
Ще один приклад — молитва «Царю Небесний». Ми говоримо, що Він всюди є і все наповняє. Коли ми усвідомили, що Бог є всюди — з нашого життя зникли страхи, переживання і паніки.
І так можна говорити безкінечно. Бо кожне слово в молитві до нас про щось промовляє. Адже молитва — це досвід Бога, який передали нам інші особи. Тому так важливо ввійти в стан молитви, щоб вона до нас промовляла, а не була механічним відмовлянням.
Пробуймо застановлятися над словами молитов. Можливо, не треба молитися багато молитов, а достатньо «Отче Наш», але роздумуючи над кожним словом.
Вранці можна помолитися «Богородице Діво» також обдумуючи кожне слово. І ми побачимо, як ці молитви будуть нас змінювати, робити нас іншими, коли усвідомлюватимемо, що промовляємо в цих молитвах.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
